Меню сайту
м.Долинська
Кіровоградської області
Історична довідка
Долинська - місто районного підпорядкування, центр району, залізничний вузол. Розташована у південно-східній частині Кіровоградської області, за 75 км на південь від Кіровограду.
Населення 18,7 тис. чол..
Міській раді підпорядковане також село Більшовик.
Виникнення міста пов"язане з будівництвом залізниць, що почалося на Україні після скасування кріпосного права. В 1871 році акціонерному товариству Харківсько-Миколаївської залізниці передано казенну залізницю Елисаветград - Крюків, а через два роки її продовжили від Знам"янки до Миколаєва.
20 серпня 1873 року через станцію Долинська Олександрійського повіту Братолюбівської волості Херсонської губернії новозбудованою залізничною віткою Знам”янка - Миколаїв пройшов перший потяг. Ця подія започаткувала дату народження нинішнього міста.
Станцію назвали іменем Маловодянської землевласниці
О.Ф. Долинської. Вона не тільки надала притулок будівельникам залізниці, а й сприяла вирішенню їх побутово-життєвих проблем.
Поселення біля станції виникло не зразу. Його прискорений розвиток розпочався після 1884 року, коли до ладу стала новозбудована вітка Катеринівської залізниці Долгинцеве (нині м.Кривий Ріг) - Долинська . Поселення було назване іменем власника цих земель поміщика Кефали - Кефаліне.
У 1896 році у 25-и помешканнях селища проживало 227 жителів, у 1908 - понад 2,5 тис. У період сільськогосподарських робіт воно ставало ринком найму дешевої робочої сили робітників, які з різних губерній Російської імперії приїжджали на сезонні заробітки. Зростав річний вантажообіг станції , і на початок 20 століття він склав 75 млн. пудів.
В селищі побудували церкву, залізничне училище( 1891 рік ), відкрили земську школу ( 1901 рік), працював цегельний завод. У 1901-1902 роках учнем телеграфіста на станції Долинська працював відомий український письменник - демократ Архип Тесленко, а в залізничному училищі в 1911-1914 роках - Антон Макаренко, відомий радянський письменник і педагог.
В ході визвольних змагань 1918-1920 років селище отримало нову назву - Шевченкове. Аналіз документів того часу показує, що ця подія відбулась найбільш ймовірно у 1919 році, коли територія нинішнього району, в тому числі й станція , адміністративно відійшли від Олександрійського до Криворізького повіту.
Створений у 1923 році Долинський район взяв назву станції. Це був безпрецедентний випадок : в межах України центром Долинського району вважалось селище Шевченкове. В адміністративно - територіальних довідниках , що виходили у Москві, неіснуюче селище Долинська . Ця недоречність була усунена Указом Президій Верховної Ради Української РСР від 15 серпня 1944 року, в якому з метою уточнення найменувань населених пунктів та у зв”язку з існуванням однакових найменувань , що викликало утруднення для установ і громадян, селище Шевченкове перейменували у відповідності з назвою району і почали називати селищем Долинська. А 14 травня 1957 року відповідно до рішення виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих селище міського типу Долинська віднесли до категорії міст районного підпорядкування.
За радянські часи населений пункт перебував у Криворізькому окрузі , від 1932 року - Дніпропетровській , з кінця 1937 року – у Миколаївській , а з початку 1939 року - у Кіровоградській областях.
Жителі селища пережили три голодомори, репресії 30-х років минулого століття, з 8 серпня 1941 по 12 березня 1944 років перебували під фашистською окупацією, зазнали багатьох втрат і поневірянь.
За майже 50-річну історію міста Долинської головами міської ради були:
03.1957- 10.1963 – Олексій Дмитрович Чепурний
12.1963-09.1966 – Степан Варфоломійович Мунтян
09.1966-09.1970 - Петро Фролович Марічев
09.1970-06.1973 – Петро Григорович Поліщук
06.1973-07.1974- Михайло Миронович Хлівний
07.1974-06.1980- Олексій Ісайович Попко
11.1980-06.1982- Андрій Павлович Кістень
07.1982-03.1985- Сергій Степанович Кравчук
03.1985-04.2002- Олексій Олексійович Ляшенко
від 04.2002 посаду міського голови займає Сергій Іванович Зеленокорінний
Нині Долинська - великий залізничний вузол, південні залізничні ворота Кіровоградщини. В літньо - осінній період через нього проходять більше 40 пасажирських потягів, серед яких міжнародні : Херсон - Санкт - Петербург, Сімферополь - Мінськ та інші. Працюють підприємства харчової, переробної промисловості та будівельних матеріалів : ВАТ „Долинський птахокомбінат „ , ВАТ „Долинський хлібзавод”, ЗАТ „Долинський елеватор” , який здатний прийняти і переробити 206 тис.тонн зерна, ТОВ „Долинськзалізобетон”. У 1985 році з участю країн - Ради Економічної Взаємодопомоги – НДР, ЧССР, Болгарії та Радянського Союзу - розпочалося будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, з яким Долинська пов"язує своє майбутнє. Під час його спорудження в місті почалося будівництвот нового мікрорайону , шкіл, дитячих садків. Населення міста зросло на декілька тисяч чоловік.
Діють сім філіалів банківських установ. У 4-х школах міста навчається майже 4 тисячі учнів, працюють дитячі садки, Молодіжний центр дозвілля і відпочинку „Червона калина”, районний будинок культури, районна школа мистецтв, дві бібліотеки, музей історії Долинського району та меморіально - педагогічний музей
А.С. Макаренка, стадіон , сім спортивних залів та три спортивних майданчики із штучним покриттям.
Медичні послуги надають центральна районна лікарня , Будинок матері та дитини, швидка медична допомога.
В районному центрі сім колективів носять звання Народний. Серед них дитячий аматорський хореографічний колектив „Веселка” (керівник Галина Жир).
Виходять дві газети - „Долинські новини „ і „Провінція „ . З 1961 року працює районне радіомовлення, яке з 12 травня 2003 року виходить в ефір в системі FM –мовлення.
У місті народилися соціолог Ольгерд Бочковський, доктори наук економіст Іван Ковтун, історики П.Стоян і В. Брехуненко, фахівець в галузі меліорації Т.Хруслова, професор права М.Данількевич, доктор медицини і державний діяч О.Лук”яненко, Заслужений лікар України , Герой Соціалістичної праці Н.Ленгауер, льотчик - Герой Радянського Союзу Т.Лядський, диригент, народний артист України Г.Вазін, поет П.Косенко, російська дитяча письменниця Л.Коростіна, живописці К.Заруба, В.Коптєв.
З Долинською пов”язане ім”я майстра спорту міжнародного класу спринтера Ігоря Страха .
Гармата долинчанина Івана Єрмака, з якою він пройшов від Волги до озера Балатон в Угорщині, є експонатом Санкт- Петербурзького музею артилерії та військ зв”язку .
У місті встановлено пам”ятники Т. Шевченку, А.Макаренку, В.Леніну, воїнам, полеглим при визволенні Долинської , пам’ятні знаки учасникам Чорнобильської трагедії, льотчикам –землякам, які загинули під час війни, залізничникам, воїнам-водіям і першим трактористам Долинської МТС, меморіальні дошки письменникам А.Тесленку, А.Макаренку, П.Вороньку, Герою Радянського Союзу К.Вишневецькому, Повному Кавалеру орденів Слави М.Сичову, на честь революційних подій в грудні 1905 року на станції Долинська.
Про події в Долинській розповідають книги Б.Кузика та В.Білошапки „ Кіровоградщина :історія та сучасність центру України„ Том 1, Дніпропетровськ, 2005 ; І .Євсєєва „Дивак „ , Кіровоград, 2000; „ Боковенька - 2000”, історико - краєзнавчий збірник, Кіровоград, 2001; „Боковенька -2002” , літературно-художній альманах, Кіровоград, 2003; „Боковенька -2004”, дослідження, спогади і документи до 70-річчя голодомору на Долинщині. Кіровоград, 2005;
Набір листівок Долинська , Київ, 1986 р; Маркований конверт до 125-річчя від дня заснування Долинської ,1998 рік .
На початку 80-х років минулого століття в місті Долинська оголошувався конкурс і була зроблена спроба створити герб міста. Матеріали конкурсу були узагальнені художником В.Бутенко в Кіровоградському обласному художньо-виробничому комбінаті (ескізи пропозицій додаються ) , в 1986 році був виготовлений значок міста Долинської , на якому зображено тепловоз в обрамлені дубового листя і зернового колосся , але до затвердження даної пропозиції гербом міста Долинської справа не дійшла.
Маруценко Віктор Григорович
Завідувач фондів музею історії Долинського району
Кіровоградської області
Історична довідка
Долинська - місто районного підпорядкування, центр району, залізничний вузол. Розташована у південно-східній частині Кіровоградської області, за 75 км на південь від Кіровограду.
Населення 18,7 тис. чол..
Міській раді підпорядковане також село Більшовик.
Виникнення міста пов"язане з будівництвом залізниць, що почалося на Україні після скасування кріпосного права. В 1871 році акціонерному товариству Харківсько-Миколаївської залізниці передано казенну залізницю Елисаветград - Крюків, а через два роки її продовжили від Знам"янки до Миколаєва.
20 серпня 1873 року через станцію Долинська Олександрійського повіту Братолюбівської волості Херсонської губернії новозбудованою залізничною віткою Знам”янка - Миколаїв пройшов перший потяг. Ця подія започаткувала дату народження нинішнього міста.
Станцію назвали іменем Маловодянської землевласниці
О.Ф. Долинської. Вона не тільки надала притулок будівельникам залізниці, а й сприяла вирішенню їх побутово-життєвих проблем.
Поселення біля станції виникло не зразу. Його прискорений розвиток розпочався після 1884 року, коли до ладу стала новозбудована вітка Катеринівської залізниці Долгинцеве (нині м.Кривий Ріг) - Долинська . Поселення було назване іменем власника цих земель поміщика Кефали - Кефаліне.
У 1896 році у 25-и помешканнях селища проживало 227 жителів, у 1908 - понад 2,5 тис. У період сільськогосподарських робіт воно ставало ринком найму дешевої робочої сили робітників, які з різних губерній Російської імперії приїжджали на сезонні заробітки. Зростав річний вантажообіг станції , і на початок 20 століття він склав 75 млн. пудів.
В селищі побудували церкву, залізничне училище( 1891 рік ), відкрили земську школу ( 1901 рік), працював цегельний завод. У 1901-1902 роках учнем телеграфіста на станції Долинська працював відомий український письменник - демократ Архип Тесленко, а в залізничному училищі в 1911-1914 роках - Антон Макаренко, відомий радянський письменник і педагог.
В ході визвольних змагань 1918-1920 років селище отримало нову назву - Шевченкове. Аналіз документів того часу показує, що ця подія відбулась найбільш ймовірно у 1919 році, коли територія нинішнього району, в тому числі й станція , адміністративно відійшли від Олександрійського до Криворізького повіту.
Створений у 1923 році Долинський район взяв назву станції. Це був безпрецедентний випадок : в межах України центром Долинського району вважалось селище Шевченкове. В адміністративно - територіальних довідниках , що виходили у Москві, неіснуюче селище Долинська . Ця недоречність була усунена Указом Президій Верховної Ради Української РСР від 15 серпня 1944 року, в якому з метою уточнення найменувань населених пунктів та у зв”язку з існуванням однакових найменувань , що викликало утруднення для установ і громадян, селище Шевченкове перейменували у відповідності з назвою району і почали називати селищем Долинська. А 14 травня 1957 року відповідно до рішення виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих селище міського типу Долинська віднесли до категорії міст районного підпорядкування.
За радянські часи населений пункт перебував у Криворізькому окрузі , від 1932 року - Дніпропетровській , з кінця 1937 року – у Миколаївській , а з початку 1939 року - у Кіровоградській областях.
Жителі селища пережили три голодомори, репресії 30-х років минулого століття, з 8 серпня 1941 по 12 березня 1944 років перебували під фашистською окупацією, зазнали багатьох втрат і поневірянь.
За майже 50-річну історію міста Долинської головами міської ради були:
03.1957- 10.1963 – Олексій Дмитрович Чепурний
12.1963-09.1966 – Степан Варфоломійович Мунтян
09.1966-09.1970 - Петро Фролович Марічев
09.1970-06.1973 – Петро Григорович Поліщук
06.1973-07.1974- Михайло Миронович Хлівний
07.1974-06.1980- Олексій Ісайович Попко
11.1980-06.1982- Андрій Павлович Кістень
07.1982-03.1985- Сергій Степанович Кравчук
03.1985-04.2002- Олексій Олексійович Ляшенко
від 04.2002 посаду міського голови займає Сергій Іванович Зеленокорінний
Нині Долинська - великий залізничний вузол, південні залізничні ворота Кіровоградщини. В літньо - осінній період через нього проходять більше 40 пасажирських потягів, серед яких міжнародні : Херсон - Санкт - Петербург, Сімферополь - Мінськ та інші. Працюють підприємства харчової, переробної промисловості та будівельних матеріалів : ВАТ „Долинський птахокомбінат „ , ВАТ „Долинський хлібзавод”, ЗАТ „Долинський елеватор” , який здатний прийняти і переробити 206 тис.тонн зерна, ТОВ „Долинськзалізобетон”. У 1985 році з участю країн - Ради Економічної Взаємодопомоги – НДР, ЧССР, Болгарії та Радянського Союзу - розпочалося будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, з яким Долинська пов"язує своє майбутнє. Під час його спорудження в місті почалося будівництвот нового мікрорайону , шкіл, дитячих садків. Населення міста зросло на декілька тисяч чоловік.
Діють сім філіалів банківських установ. У 4-х школах міста навчається майже 4 тисячі учнів, працюють дитячі садки, Молодіжний центр дозвілля і відпочинку „Червона калина”, районний будинок культури, районна школа мистецтв, дві бібліотеки, музей історії Долинського району та меморіально - педагогічний музей
А.С. Макаренка, стадіон , сім спортивних залів та три спортивних майданчики із штучним покриттям.
Медичні послуги надають центральна районна лікарня , Будинок матері та дитини, швидка медична допомога.
В районному центрі сім колективів носять звання Народний. Серед них дитячий аматорський хореографічний колектив „Веселка” (керівник Галина Жир).
Виходять дві газети - „Долинські новини „ і „Провінція „ . З 1961 року працює районне радіомовлення, яке з 12 травня 2003 року виходить в ефір в системі FM –мовлення.
У місті народилися соціолог Ольгерд Бочковський, доктори наук економіст Іван Ковтун, історики П.Стоян і В. Брехуненко, фахівець в галузі меліорації Т.Хруслова, професор права М.Данількевич, доктор медицини і державний діяч О.Лук”яненко, Заслужений лікар України , Герой Соціалістичної праці Н.Ленгауер, льотчик - Герой Радянського Союзу Т.Лядський, диригент, народний артист України Г.Вазін, поет П.Косенко, російська дитяча письменниця Л.Коростіна, живописці К.Заруба, В.Коптєв.
З Долинською пов”язане ім”я майстра спорту міжнародного класу спринтера Ігоря Страха .
Гармата долинчанина Івана Єрмака, з якою він пройшов від Волги до озера Балатон в Угорщині, є експонатом Санкт- Петербурзького музею артилерії та військ зв”язку .
У місті встановлено пам”ятники Т. Шевченку, А.Макаренку, В.Леніну, воїнам, полеглим при визволенні Долинської , пам’ятні знаки учасникам Чорнобильської трагедії, льотчикам –землякам, які загинули під час війни, залізничникам, воїнам-водіям і першим трактористам Долинської МТС, меморіальні дошки письменникам А.Тесленку, А.Макаренку, П.Вороньку, Герою Радянського Союзу К.Вишневецькому, Повному Кавалеру орденів Слави М.Сичову, на честь революційних подій в грудні 1905 року на станції Долинська.
Про події в Долинській розповідають книги Б.Кузика та В.Білошапки „ Кіровоградщина :історія та сучасність центру України„ Том 1, Дніпропетровськ, 2005 ; І .Євсєєва „Дивак „ , Кіровоград, 2000; „ Боковенька - 2000”, історико - краєзнавчий збірник, Кіровоград, 2001; „Боковенька -2002” , літературно-художній альманах, Кіровоград, 2003; „Боковенька -2004”, дослідження, спогади і документи до 70-річчя голодомору на Долинщині. Кіровоград, 2005;
Набір листівок Долинська , Київ, 1986 р; Маркований конверт до 125-річчя від дня заснування Долинської ,1998 рік .
На початку 80-х років минулого століття в місті Долинська оголошувався конкурс і була зроблена спроба створити герб міста. Матеріали конкурсу були узагальнені художником В.Бутенко в Кіровоградському обласному художньо-виробничому комбінаті (ескізи пропозицій додаються ) , в 1986 році був виготовлений значок міста Долинської , на якому зображено тепловоз в обрамлені дубового листя і зернового колосся , але до затвердження даної пропозиції гербом міста Долинської справа не дійшла.
Маруценко Віктор Григорович
Завідувач фондів музею історії Долинського району