Історія народної вишивки на
Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та
свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва, на
Україні існує з незапам’ятних часів. Вишиванкою оздоблювали рушники, фіранки,
жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним
оберегам дому, родини. У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками, символами був неодмінним атрибутом багатьох
обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини,
зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в
останню путь, прикрашали образи та накривали хліб на столі. Рушники були
своєрідною освятою початку справи чи її закінчення.
Гарно вишитий рушник, портрет, картина - мистецтво, яке дарує красу і є
живущим бальзамом та чаром рідної стихії.
Людина, якій не байдужа наша національна
вишивка, яка вкладає свою душу, любов у вишиванку, є і в нашому місті. Це
Поліна Федорівна Кучай. «Будь-яку справу треба любити. Я люблю вишивання
настільки, що не можу цього не робити. Любов до вишиванок передала мені покійна
мама, а я своїй доньці Аллі»- говорить Поліна Федорівна.
Тематика її вишиванок різноманітна :
релігійна («Матір Божа», «Розп’яття Ісуса Христа»,
«Тайна вечеря»), народна (Шевченків «Заповіт», дерева, квіти, альтанка у стилі
готики). Вишиває Поліна Федорівна хрестом і гуцульською гладдю, низинкою,
болгарським хрестом, гладдю. До своєї роботи ставиться дуже відповідально :
якщо певний листочок, певна гілочка їй не подобаються, вона їх по кілька разів
переробляє.
Деякі вишиванки Поліна Федорівна передала
до Ізраїлю.
Незважаючи на свій поважний вік, Поліна
Федорівна у постійному творчому пошуку, роботі. Вона - учасник виставок
народної творчості у м.Києві, Дніпропетровську, Кіровограді та інших міста.
Вишивки Поліни Федорівни випромінюють життєдайну енергію. Мабуть тому,
доторкнувшись до них, відчуваєш тепло.
|