Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва, на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишиванкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам - старовинним оберегам дому, родини.     У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками, символами був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останню путь, прикрашали образи та накривали хліб на столі. Рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення.

       Гарно вишитий рушник, портрет, картина - мистецтво, яке  дарує красу і є живущим бальзамом та чаром рідної стихії.

      Людина, якій не байдужа наша національна вишивка, яка вкладає свою душу, любов у вишиванку, є і в нашому місті. Це Поліна Федорівна Кучай. «Будь-яку справу треба любити. Я люблю вишивання настільки, що не можу цього не робити. Любов до вишиванок передала мені покійна мама, а я своїй доньці Аллі»- говорить Поліна Федорівна.

    Тематика її вишиванок різноманітна : релігійна («Матір Божа», «Розп’яття Ісуса Христа», «Тайна вечеря»), народна (Шевченків «Заповіт», дерева, квіти, альтанка у стилі готики). Вишиває Поліна Федорівна хрестом і гуцульською гладдю, низинкою, болгарським хрестом, гладдю. До своєї роботи ставиться дуже відповідально : якщо певний листочок, певна гілочка їй не подобаються, вона їх по кілька разів переробляє.

    Деякі вишиванки Поліна Федорівна передала до Ізраїлю.

    Незважаючи на свій поважний вік, Поліна Федорівна у постійному творчому пошуку, роботі. Вона - учасник виставок народної творчості у м.Києві, Дніпропетровську, Кіровограді та інших міста.

   Вишивки Поліни Федорівни випромінюють життєдайну енергію. Мабуть тому, доторкнувшись до них, відчуваєш тепло.